Дитина буде молитися так, як моляться її батьки
Чи існують якісь перевірені часом рекомендації – як краще привчати дітей до молитви?
Анна Пустова
Відповідає ієрей Євген Срібний:
– Молитва для кожного християнина – це спілкування з Богом. Кожному, хто має бажання звертатися до Небесного Батька, потрібно вчитися й працювати над собою – щоб чистотою душі звертатися до Всевишнього.
Звичайно, ніхто не народжувався вже з базовим знанням тих чи інших молитов. Когось навчали батьки, комусь перші молитовні кроки показали хресні, хтось ходив до недільної школи. Все залежить від батьківського виховання і сімейних традицій.
Кажуть, що дитину треба починати виховувати ще в утробі матері, і це досить мудра думка. Адже навіть вчені доводять, що мати з дитиною мають не лише фізіологічний зв’язок, який передається через пуповину, але й духовний, який можна передати через читання молитвослова, часті відвідування храму під час вагітності і, звісно, участь у таїнствах Сповіді та Причастя. Благодать, яка передається матері у єднанні з Богом, неодмінно стосується й дитини, яка перебуває в утробі. Тому очевидно, що першим етапом привчання до молитви є період до народження.
Далі, коли дитина з’являється на світ і з волі батьків приймає таїнство Хрещення, для неї відкриваються двері спасіння. Проте мало просто відкрити ці «двері», після цього новопосвяченого християнина потрібно взяти за руку і своїм власним прикладом показати шлях, який треба пройти, щоб не втратити Спасіння, даного в таїнстві.
Не можна просто дати дитині до рук молитвослова, показати сторінку й сказати: «Читай!» З цього нічого доброго не вийде. Спершу треба показати власний приклад моління, коли вся родина встає перед Лицем Господнім і читає молитву. Дитина, бачачи цю благочестиву традицію, не просто буде прагнути дізнатися, що роблять батьки, але й сама захоче взяти участь.
Молитви не можна соромитись, бо діти з їхніми чистими душами відразу ж відчують ноту нещирості й сорому. Молитися треба не тільки вранці та ввечері, але й сідаючи за стіл, перед прийомом їжі.
Сьогодні ми ведемо своїх дітей до Бога, а прийде час, коли вони будуть водити нас в храм на молитву, будуть молитися про наше здоров’я, а після – і за упокій. І як ми навчимо їх, як ми покажемо, так вони й робитимуть. Щоб виховувати дітей, треба виховувати себе – а діти будуть дивитися на нас та вчитися того, як ми живемо і як намагаємося молитись, щоб Господь завжди благословляв нас та захищав від усього злого.