– Ось і йди! Кому ти потрібна! – вигукував Андрій за Танею. – Ще кращу за тебе знайду!
Таня бігла вниз сходами і до неї долинали всі вигуки Андрія. Сльози застилали очі, а у голові не вкладалися події останніх хвилин.
Таня з Андрієм вже готувалися до весілля і начебто нічого не віщувало біди, але ост треба було, Тані занедужати і прийти додому раніше. І за класикою жанру: заходить додому, а вдома наречений з коханкою. І мало того, що те, що їй довелося побачити, вона вже ніколи не забудить, то ще її ж і винною зробили!
Андрій не зніяковів, не став вибачатися і каятися. Навпаки, він почав сваритися на Таню через те, що вона рано прийшла з роботи! А ця дівчина зухвало посміхалася їй в обличчя.
Таня поспіхом покидала свої речі в сумку і вибігла з дому. Повернувшись до батьківського будинку, вона ще довго не могла прийти до тями. Сльози, сум, образа… І лише через три роки Таня знову здобула своє щастя. Але вже справжнє – люблячий чоловік, двоє дітей та достаток у сім’ї. І щороку вони всією сім’єю їздили відпочивати на море.
Приїхавши вкотре на море, вони заселилися до міні-готелю. У сусідньому крилі жила дуже сварлива пара, яких вони не бачили, але чули. Точніше, чули тільки дружину. Сварила чоловіка вона за все: то не так зробив, то не так сказав, то не так подивився, то не туди подивився.
Так ця мадам примудрилася посваритися з усім персоналом готелю і з більшою половиною мешканців. Заперечувати їй було неможливо.
Але яким було здивування Тані, коли в чоловіку цієї жінки вона впізнала Андрія! Таня виходила зі свого номера і зустрілася з ним та його дружиною в коридорі. Андрій погано виглядав, втомлений, худенький, із сумним поглядом. Минуло десять років, а здавалося, що він постарів на всі двадцять. Андрій теж впізнав Таню, але сором’язливо відвів погляд. Натомість погляд Тані перехопила його дружина.
– Що на мого чоловіка дивишся? – вигукнула вона до Тані. – Іди давай звідси!
Таня навіть не стала відповідати їй, швидко взяла молодшого сина за руку і зайшла назад у свій номер. Зайшовши в номео, чоловік запитливо глянув на неї.
– Олексій, давай трохи почекаємо, нехай «сусіди» наші пройдуть, – сказала Таня. – Ти уявляєш, виявляється це дружина Андрія. А цей чоловік – Андрій!
Олексій знав цю історію, як розлучилися Андрій з Танею і почав сміятися:
– Ось це чоловіку так віддячила доля! … Ось це він влип! … Знатиме, як мою Таню ображати!
Таня ще перебувала в стані легкого здивування, а Олексій все продовжував сміятися.
– Оце влип!… Оце влип! Отримав, що заслужив!
– А як казав, що знайде кращу за мене, – зітхнула Таня. І після побаченого їй навіть радіти не хотілося, його було просто шкода.